fbpx
  • 02 Вересня, 2020

Дар’я Кузява. Важливо усвідомити, який складний шлях ми як вид пройшли, аби розуміти все, що маємо зараз

Інтерв’ю з кураторкою кластеру «Наука і технології» 27 Львівського міжнародного BookForum’у, співзасновницею онлайн-медіа «Куншт», Дарією Кузявою.

Про науково-популярну літературу в Україні та чому ми не маємо своїх науковців-зірок, про боротьбу науки з фейками на тлі пандемії, про штучний інтелект і можливості, який він перед нами відкриває або загрози, які за собою несе . Ці та інші питання ми обговорили із кураторкою кластеру «Наука і технології» 27 Львівського міжнародного BookForum’у, співзасновницею онлайн-медіа «Куншт», Дарією Кузявою. А також про концептуальний перепис населення крізь призму минулого, сучасного та майбутнього, який чекає нас в межах цьогорічних подій.

Хто ми є, ким були і станемо: концептуальний перепис населення в межах кластеру «Наука і технології» цьогорічного BookForum

Коли ми працювали над створенням програми кластеру, взявши за основу фокус-тему цьогорічного Форуму «Перепис населення: знати хто ми є», ми задались питанням: а що таке взагалі перепис населення і для чого він робиться? Для того, щоб зрозуміти, які демографічні тренди існують у нашому суспільстві, і визначити, хто ми є та яким є суспільство в якому ми живемо. Перепис становить історичну цінність, дає розуміння, ким ми були колись і якими будемо, куди рухаємось. Власне, це велике соціологічне дослідження, яке є базою для розуміння актуальних демографічних трендів і майбутніх, є базою для кращого усвідомлення, яку політику ми маємо вести та які маємо загрози.

Якщо ми говоримо про науку, то перепис можна сприймати як концепт більш ширшого історичного значення: ким ми були в минулому, ким ми є зараз і ким станемо в майбутньому. Такий концептуальний науковий перепис, певний зріз нашої сучасності ми й створимо цьогоріч в межах кластеру «Наука і технології», де на гостей чекатимуть три події і три напрями: минуле, сучасне та майбутнє. І у розрізі цих трьох подій відбудуться і презентації трьох нових книжок.

«Багато що стало відомо про наш всесвіт, чого ми не знали раніше, і діти все більше ставлять цікавих питань, і ми вже не можемо відповісти на них просто. Відповідь, що вас знайшли в капусті, вже не є актуальною».

Перша дискусія — «Ким ми були: зоряний пил і Великий вибух», де ми поговоримо про те, як пояснювати такі складні речі як Великий вибух своїм дітям і чому їх потрібно пояснювати. Адже це такі базові світотворчі установи, які варто пояснювати своїм дітям, аби вони не плутались у побудові системи своїх знань. В межах події відбудеться презентація книги кофаундера журналу «Куншт» Кирила Безкоровайного «Моя подруга з темної матерії» від Видавництва Старого Лева. У книзі йдеться про те, як формувалися ми як вид, про розвиток зірок, формування сонячної системи, про темну матерію, і як усе це пояснити дітям. Багато що стало відомо про наш всесвіт, чого ми не знали раніше, і діти все більше ставлять цікавих питань, і ми вже не можемо відповісти на них просто. Відповідь, що вас знайшли в капусті, вже не є актуальною, і Кирило своєю книгою хотів дати такий наратив батькам і власне пояснити ,як з’явилися зірки. 

Друга подія присвячена тому, ким, чим ми є зараз. У нас відбудеться зустріч-дискусія, в межах якої ми обговоримо нову книгу, яка виходить у видавництві «Наш формат», — «Еволюція. Якими нас зробила Земля», Льюїса Дартнелла, де перед нами постає історична перспектива того, як формувалося наше суспільство і наш вид під впливом геології Землі. У книжці автор досить цікаво розглядає і більш політичні фактори, наприклад, як особливості ландшафту, впливали на ведення політики і геополітики. Тож нас чекає досить цікавий перетин дисциплін і ця синергія, коли одне питання піднімається з різних точок зору. Нас чекає розмова з авторитетними науковцями, палеоорнітологом та геологинею, де ми обговоримо книгу і з’ясуємо, що вони про неї думають, адже з деякими моментами, як вчені, вони не згодні. 

«Важливо усвідомити, який складний шлях ми як вид пройшли, аби зрозуміти все, що маємо зараз».

В межах події у нас є ще центральне питання: чому ми стали як вид такими обраними, і які фактори змусили наших далеких предків злізти з дерев і взяти в руки палицю-копачку? Насправді хочеться, аби люди зняли свою корону «обраного виду» на планеті і почали уважніше ставитися до того, що нас оточує — до природи, тварин, та зрозуміли, що насправді ми теж тварини і теж колись лазили по деревах. Важливо усвідомити, який складний шлях ми як вид пройшли, аби зрозуміти все, що маємо зараз. 

Третя розмова у нас буде присвячена майбутньому, а саме штучному інтелекту — «Ким ми станемо: штучний інтелект як краща версія нас». Сьогодні багато дискусій точиться навколо штучного інтелекту, оскільки це динамічна галузь, прикладна і вона дуже швидко розвивається. Якщо ви почнете шукати теоретиків штучного інтелекту, ви їх навряд чи швидко знайдете, адже вчені працюють більше з конкретними інструментами, продуктами та функціями. Тож тут цікаво поговорити та подумати, чим саме буде штучний інтелект: це буде якась краща версія нас чи це має розглядатися нами як загроза? 

Є поняття загального штучного інтелекту і спеціалізованого, останній надзвичайно ефективно вирішує певні задачі, базуючись на великому масиві даних. І тут постає питання: для чого ми тренуємо ці системи і як від них залежить наше майбутнє? Чи будуть вони ж такі неоднозначні та контроверсійні як самі люди, чи ми зможемо створити щось краще? На цьому майданчику ми будемо говорити також про книгу Ніка Бострома «Суперінтелект. Стратегії і небезпеки розвитку розумних машин», зокрема з розробниками, які займаються науковою діяльністю в розрізі штучного інтелекту, і почуємо, що вони думають з цього питання. 

У квітні я спілкувалася з космологом та астрофізиком Максом Теґмарком, який навів дуже цікаву тезу про те, що коли розроблялась атомна бомба, вчені, захоплені цими дослідженнями та роботою, усвідомлювали її як вищий щабель прогресу, що цілком зрозуміло для того часу й того рівня технологій. До розробки були залучені найкращі світові розуми, але що вони отримали по суті? Вони отримали зброю, яка може вщент знищити наш світ, і сьогодні ця зброя опинилася в руках людей, які можуть її дійсно застосувати внаслідок своєї недалекоглядної політики. Якщо така зброя, як штучний інтелект, опиниться в руках таких самих людей, навряд чи це буде гарний сценарій розвитку подій. Тож потрібно, щоб експерти вже зараз думали про те, на яких принципах вони будують свої розробки та частіше піднімали подібні питання, зокрема на таких суспільних платформах, як BookForum.

Науково-популярна література в Україні: чому ми не маємо своїх науковців-зірок

Наукова література, науково-популярна література — це дієвий інструмент пізнання для «широкого читача». Наука не може існувати в вакуумі, будь-які нові відкриття, знахідки, факти — це завжди суспільний резонанс. Наука — наш єдиний достовірний спосіб пізнати світ і розуміння якихось базових речей, процесів є суспільним надбанням, до яких усі повинні мати доступ. Наукова-популярна література у відносно простому форматі пояснює всі речі навколо нас, вона пробуджує інтерес до знань. Наявність наукпопу як такого, в літературі, чи в будь-якому іншому форматі — відео, аудіо, — важлива для того, аби ми розуміли, куди ми рухаємось. 

«Популяризація науки в Україні поки що досить бекграундне заняття ентузіастів, які бачать у цьому великий сенс».

Видавці можуть допомагати вітчизняній науці, видаючи більше науково-популярних книжок, зокрема вітчизняних. Для того, щоб їх видавати, потрібно досить тісно співпрацювати з українськими науковцями, шукати авторів, які можуть про це писати. Якщо ми маємо науковця, визнаного спеціалістау своїй галузі, але він не має часу або досвіду у написанні книжок, то саме видавці мають забезпечити цей процес. Наприклад, знайти журналіста, який зміг би у співпраці написати цю книжку. Це все насамперед про процес комунікації: хто шукає — той знаходить. В Україні багато науковців, які разом з тим є дуже гарними авторами. Але коли немає запиту від видавця, то куди цьому науковцю звертатися? Хіба що вести свій блог і сподіватись, що колись його помітять. Або ж просто писати книгу і самостійно звертатися до видавця з пропозицією, втім це досить важкий і довгий процес, не кожен має такий ресурс та потрібні контакти.

Хотілося б, аби в нас було більше комунікації між науковцями і видавцями, проводились програми, які б цьому сприяли, було розуміння, що науково-популярна література — це не лише якась волонтерська діяльність, яку наче місію, наче «прометеївський вогонь», має нести науковець до людей. Це не повинно бути волонтерством, це має бути вигідним процесом, у нас повинні бути науковці-зірки, які своїм прикладом можуть показати, що популяризувати науку — це не означає відмовитись від своєї професійної діяльності по-перше, а по-друге — це можливість добре заробляти і приносити суспільству велику користь. Наукові зірки є закордоном, вони одночасно є і блискучими науковцями, і відомими популяризаторами знань. Популяризація науки в Україні поки що досить бекграундне заняття ентузіастів, які бачать у цьому великий сенс, і це дуже трудомістке доповнення до їх основної діяльності. Але все ж, запит починає прокидатись і цьому треба більше сприяти. Зокрема, завдяки Форуму видавців, який може стати таким майданчиком, платформою для налагодження цих зв’язків. 

«Наука не може існувати в вакуумі, будь-які нові відкриття, знахідки, факти — це завжди суспільний резонанс. Наука — наш єдиний достовірний спосіб пізнати світ і розуміння якихось базових речей, процесів є суспільним надбанням, до яких усі повинні мати доступ».

Треба відзначити, що з кожним роком збільшується кількість книжок від українських авторів, українською. Є чимало успішних кейсів у різних видавництв, наприклад «Франческа» Андрія Васильєва, яка досі у багатьох топах є лідером продажів. Ось такий бізнес-успіх конкретних книжок і розвиває ринок. Ця галузь не субсидується із держави, чи певними організаціями, тож один з можливих факторів, який може допомогти розвитку науково-популярної літератури в Україні ,— це власне успіх таких перших видань. Якщо ми будемо бачити, як час від часу вистрілюють різні книжки, то звичайно, у видавництв буде вагома причина вкладатися в цю галузь. Так само раніше було з книжками українською мовою, бо думали, що українською не читають, але зараз ми бачимо справжній сплеск. Сьогодні кажуть, що наукпоп не читають, мовляв, це складно. Звичайно, видання книжок -— це завжди великий комерційний ризик, але видавці бачать, що є запит, і проексеприментувавши з іноземними авторами, будуть пробувати з українськими. 

Наука проти фейків: боротьба на тлі пандемії

Насправді треба розглядати цю проблему на 3-х рівнях. Перший рівень — державний. В нашому суспільстві побутує хибне твердження, що «наука — це 1 000 000 гривень на розробку вакцини». Це банальна неосвіченість і нерозуміння того, як працює наука, як працює промисловість. 1 000 000 гривень на розробку вакцини — це хіба 1/1 000 000, яка закладається в розробку вакцини. Під питанням, як можна говорити такі речі, коли навіть у світовому масштабі існує не така велика кількість корпорацій, зокрема державних, які можуть собі подібні дослідження дозволити. 

«Криза пов’язана із Covid-19 насправді дуже яскраво показала проблеми українських медіа:  недотримання журналістських стандартів та нерозуміння, як працювати з науковими дослідження».

Але є перші паростки надії, зокрема організація Національного фонду досліджень — це грантова програма в сфері науки, де на конкурсній програмі вчені можуть подавати свої дослідницькі проекти і на базі конкурсного відбору будуть обирати проекти для фінансування. Це по суті перший незалежний механізм, який буде забезпечувати розвиток науки в Україні. Раніше це була суто державна система фінансування, і ми всі знаємо, які результати вона дала. 

Другий рівень — медіа. Криза пов’язана із Covid-19 насправді дуже яскраво показала проблеми українських медіа:  недотримання журналістських стандартів та нерозуміння, як працювати з науковими дослідження. Це все питання медіаграмотності, тут необхідно просто брати редакції, ньюзруми і проводити навчання. Як читати статистику, яку інформацію можна поширювати під час кризи, а яку — ні, як писати заголовки. 

Третій рівень — особистий, як кожен з нас споживає інформацію. Є люди, які дуже емоційно сприймаються чуттєві теми, інформацію, яка нам допомагає підтримувати своє здоров’я. Тут важливо перевіряти першоджерела, завжди питати: а чому так? а яка думка міжнародної спільноти? Подейкують, що починають впроваджувати курси з медіаграмотності у шкільну програму і, я сподіваюсь, що наступне покоління, яке йде за нами, буде більш коректно та критично сприймати інформацію і не вестися на емоційні заяви та маніпуляції. Цю тему ми докладно розкриваємо в нашому новому подкасті «Пост правди», який виходить за підтримки Українського культурного фонду. 

Якщо ми говоримо про Covid-19, це особливо важка ситуація. Навіть досвідчені фахівці у сфері охорони здоров’я не дійшли консенсусу в певних питаннях, звідси і виникає купа скандалів та маніпуляцій. Потрібно мати людей в редакції чи в ньюзрумі, які могли б швидко оцінити, наскільки ця інформація хайпова і чи має вона підґрунтя, як правильно оцінювати медичну статистику і як відбувається процес рецензування наукових робіт. Я не знаю, чи є такі люди в українських редакціях, не можу оцінювати ситуацію, але припускаю, що ні. Ми зараз спостерігаємо дуже цікаві часи, коли треба бути готовим, що, окей, сьогодні ти написав новину, що винайшли ліки від  коронавірусу, а завтра-післязавтра написати, чому це не так і чому цю новину треба спростувати і постаратися, щоб новий текст теж сягнув широкого резонансу. 

Книги для кращого розуміння тем кластеру «Наука і технології» від Дар’ї Кузяви: 

— Льюїс Дартнелл, «Як Земля сформувала історію людства»;

— Нік Бостром, «Суперінтелект»;

— Кирило Безкоровайний, «Моя подруга з темної матерії»;

— Карл Саган, «Світ, повний демонів. Наука, як свічка у пітьмі»;

— Білл Брайсон, «Коротка історія майже всього на світі»;

— Стівен Гокінґ, «Про Всесвіт коротко».

27 Львівський міжнародний BookForum відбудеться за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

×