Лариса Денисенко

адвокатка, що стала письменницею, й розповіла про це на радіо

Одного разу я вирішила приділяти бодай по п’ять хвилин обіймам і розмовам з усіма знайомими, яких зустріну на шляху до палацу Потоцьких. Сьома зустріч на стометрівці дала мені чіткий сигнал: ти вже майже запізнилася на свою презентацію.

Одного разу зібралися юристки й новелістки з поетками, щоб проговорити тему домашнього насильства в житті, законах і мистецтві. Через рік ми презентували на Форумі нову збірку оповідань «ПРО НАС. Проти насильства». Форум допомагає не тільки генерувати ідеї, а й утілювати їх.

Одного разу я сказала собі: не бери замшевого взуття, неодмінно бодай раз дощитиме. Але все одно беру — і дощить! Бо то є вересневий Львів.

Одного разу я сказала собі: не купуй книжок під час Форуму, в тебе хвора спина. Але все одне везу стосик чи хоча б три книжки.

Одного разу я подумала: а чи не влаштувати захід, де парламентарки читатимуть уголос книжки сучасних українських літераторок? Чи знайдуть час, чи погодяться? І то були прекрасні читання.

Одного разу в крамничці, яка була в «Дзизі», я купила равлика. Тоді я не знала, що це символ Форуму, тоді ще почувалася випадковою письменницею — можливо, разовою — на першому своєму Форумі видавців. Зараз у мене понад двісті равликів і равлуній. Колекція, старт якій було дано на Форумі.

Одного разу я вирішила, що, попри насиченість програми, усе одно встигатиму провести свої події та ще завітати на події подруг, друзів, інших літераторів і літераторок. Я не встигаю, але примудряюся прожити літературно-калейдоскопне життя.

Щоразу зовсім різні люди вітаються зі мною та дякують за книжки, така регулярна вдячність і впізнаваність можлива тільки на Львівському форумі видавців.

І я хочу подякувати, подякувати всім: людям і місту. А окремо — одній неймовірній жінці на ім’я Олександра. За те, що вересневий Львів пахне сторінками книжок: їх розгортають у цей час тисячі читачів і читачок. За місто, яке звучить поетичними й прозовими голосами. За територію кави, свободи й чуттєвості. За те, що я точно знаю, де буду посеред вересня будь-якого року.