Алла Татаренко

подружка балканських літератур

Одинадцять років тому в моєму житті з’явилося нове пересувне свято, a moveable feast — Форум видавців. Свято, до якого потрібно готуватися цілий рік разом із його організаторами, щоб потім цілий тиждень радіти йому — разом із гостями. А коли воно закінчується, згадувати найяскравіші моменти й чекати наступного… За цей час уже стало звичним не планувати нічого (іншого) на середину вересня, постійно зазирати в прогноз погоди з надією, що саме в ці святкові дні не буде дощу, домовлятися з друзями з інших міст зустрітися «на Форумі». І, звісно, задумати піти на багато-багато цікавих подій… і не потрапити майже на жодну, крім тих, у яких сама береш участь.

Щоб свято таки відбулося, потрібно створювати його з піднесеним настроєм, постійно живити радісною енергією. Саме така філософія Свята пронизує наш Book Forum. Під час Форуму видавців можна зустріти безліч усміхнених людей. І заради того, щоб побачити усмішку на обличчях дорогих гостей-літераторів і дорогих гостей-читачів, заради живого відчуття свята варто стати частиною команди Форуму.

Радість наснажує, але й виснажує: бувало, проводжаючи останнього «свого» гостя, після десятка проведених презентацій і незліченної кількості «заспокійливих» кав, я давала собі обіцянку пропонувати менше гостей до запрошення. Але невдовзі забувала ці мудрі плани, бо ж хочеться, щоб у Львів приїхало якомога більше цікавих письменників із Сербії та Хорватії, щоб якомога більше літераторів долучилися до нашого свята. Хочеться постійно розширювати коло друзів Львова й України, адже досвід попередніх років доводить: гості Форуму не лише згадують про нього у своїх оповіданнях, есе, репортажах і щоденниках, розповідають колегам. Нерідко це свято просто залишається з ними.

І коли випадає почути, як колишні гості Форуму розповідають про нього тим, хто тут іще не бував, іноді вловлюєш якусь недовіру отих невтаємничених.

Бо ці розповіді й справді звучать як легенди: про презентацію часопису, на яку прийшло двісті людей, про читачів, які годину чекають у черзі на автограф і можливість сказати щось важливе письменнику, про те, як під час виступу імпровізованого студентського театру на сцені несподівано з’явився кіт — у момент, коли героїня кликала своїх кицьок… А це все — лише часточка історії Форуму, історії святкової зустрічі прекрасних письменників і прекрасних читачів, зустрічі, яка може перерости в дружбу, любов… у свято, яке завжди з вами.

Організатори Форуму — магістри філософії Свята (а дехто — й доктори!). Вони радіють найбільше, коли свято вдається. А воно завжди вдається тим, хто вкладає в нього енергію думки, барвистість уяви, щире бажання створити свято для людей книжки. Тим, хто цим святом живе.